Любовь кораблей

Из похода дальнего пришёл корабль подводный
И на рейде новенькую яхту повстречал.
Двигатель заклинил от огней красотки модной
И включил он радиосигнал:

- Как дела на палубе? Идёте без пробоин?
С курса не сбиваетесь? Как протекает жизнь?..
Но подводник не был даже взгляда удостоен...
- Ишь, какая гордая! Держись!

Пусть пропах я дизелем, ободранный о скалы,
Перископы пыльные, резина порвалась —
Я моряк не плачущий. В моём ты будешь трале!
По морям с тобой походим всласть!

Я неприхотлив и крепок. Всё моё питание —
Стержни из урана. Редко дизелем напьюсь.
Будь моей подругой, яхта, все свершу желанья!
А не то, я с горя утоплюсь!..

Повернула яхточка курносенький форштевень,
Такелаж поправила, качнулась на волне,
На корму откинула солёный пенный гребень
И сказала сдержанно вполне:

- В воды территориальные мои не заходите,
С двигателем атомным в мой парусный покой.
Я совсем не так как вы воспитана, поймите!
Пусть вокруг снуёт баркасов и буксиров рой!

Сколько можно задавать банальные вопросы?
В перископах ваших, знать, кривые зеркала?
Крутите нас, женщин, как швартовочные тросы
И торпеды тратите без цели, без числа...

- Я к обшивке вашей и антенной не притронусь! —
Субмаринник ей в ответ обиженно сказал.
Полный дал назад, но белоснежной яхты голос
Вновь его локатор взволновал:

- Я вам не игрушка, не рыбёшка-верхоплавка,
Женское достоинство умею сохранять.
Знаю, что с военным не бывает жизни сладкой.
Но я попрошу меня понять…

— Выше ватерлинии не будешь нагружаться,
Спустим мы со стапелей флотилию детей.
Ты довольно шустрая, идёшь узлов под двадцать.
В чём заминка? Будь скорей моей!

- Вы такой загадочный, душа ваша — потёмки…
В глубину утяните все женские сердца.
В каботаже видела шальных семей обломки,
Не хочу такого же конца!

Паруса мои ласкает праведности ветер!
Оверкиль не сделаю в приливе естества!
Вы скоропалительны. Я вас боюсь, поверьте,
И хотела б изучить сперва.

Я посуда мелкая — регистровая тонна.
Как с дедвейтом разным нам друг друга полюбить?..

- Ты так притягательна… Как мина, и так скромна…
Постараюсь вес свой облегчить.

Отгоню от борта твоего бревно любое,
С нашего фарватера все айсберги уйдут,
В шторм и штиль над нами будет небо голубое!
Солнце озарит углы кают!

С клотика до киля, хочешь, расцвечу флажками?
На борта и мачту прицеплю тебе огней.
С импортною краской, с золотыми якорями
Будешь всех счастливей, красивей!

Встретимся мы вновь у наливного терминала.
Как пробьёт три склянки, буду с нетерпеньем ждать.
Ветры со всех румбов не остудят страсть нимало!
О другой не буду и мечтать!..

Яхта согласилась. Нелегко далась победа.
Но стрелял без промаха наш опытный моряк.
Побросал от радости на дно свои торпеды,
В гавань полетел клепать наряд...

И уплыл подводник с новобрачной в кругосветку.
Всю дорогу вёл своей кильватерной струёй,
А теперь таскает с океанской рыбой сетку
На придонном лове со скрипучею женой…

1988




Любов кораблів
(Переклад на украiнську мову автора С.Б.Александров-Снігур)

З далекого походу прийшов корабель підводний
І на рейді новеньку яхту зустрів.
Двигун заклинило від вогнів красуні модною
І він радіосигнал включив:

- Як справи на палубі? Йдете без пробоїн?
З курсу не збиваєтеся? Як протікає життя?..
Але підводник не був навіть погляду удостоєний...
- Бач, яка горда! Тримайся!

Нехай пропах я дизелем, обдертий про скелі,
Перископи пилові, гума порвалася —
Я моряк не плаче. В моєму ти будеш трале!
По морях з тобою походимо всмак!

Я невибагливий і міцний. Все моє харчування —
Стрижні з урану. Рідко дизелем нап'юся.
Будь моєю подругою, яхта, всі свершу бажання!
А не те, я з горя утоплюсь!..

Повернула яхточкі курносенький форштевень,
Такелаж поправила, гойднулася на хвилі,
На корму відкинула солоний пінний гребінь
І сказала цілком стримано:

- В територіальні води мої не заходьте,
З атомним двигуном в мій вітрильний спокій.
Я зовсім не так як ви вихована, зрозумійте!
Нехай навколо снує баркасів і буксирів рій!

Скільки можна задавати банальні питання?
В перископах ваших, знати, криві дзеркала?
Крутите нас, жінок, як швартовочные троси
І торпеди витрачаєте без мети, без числа...

- Я до обшивки вашої і антеною не притронусь! —
Субмаринник їй у відповідь ображено сказав.
Повний дав тому, але білосніжної яхти голос
Знов його локатор схвилював:

- Я вам не іграшка, не рибинка-верхоплавка,
Жіночу гідність вмію зберігати.
Знаю, що з військовим не буває життя солодкого.
Але я попрошу мене зрозуміти...

— Вище ватерлінії не будеш навантажуватися,
Ми спустимо зі стапелів флотилію дітей.
Ти досить спритна, йдеш вузлів під двадцять.
В чому затримка? Будь скоріше моєї!

- Ви такий загадковий, душа ваша — темний ліс...
У глибину утяните всі жіночі серця.
В каботажі бачила шалених сімей уламки,
Не хочу такого ж кінця!

Вітрила мої пестить праведності вітер!
Оверкіль не зроблю в припливі єства!
Ви скоропалительны. Я вас боюся, повірте,
І хотіла б вивчити спершу.

Я посуд дрібна — реєстрова тонна.
Як з дедвейтом різних нам один одного полюбити?..

- Ти так приваблива... Як міна, так і скромна...
Постараюся вага свій полегшити.

Віджену від борту твого колода будь,
З нашого фарватеру всі айсберги підуть,
У шторм і штиль над нами небо блакитне!
Сонце осяє кути кают!

З клотика до кіля, хочеш, расцвечу прапорцями?
На борту і щоглу причеплю тобі вогнів.
З імпортну фарбою з золотими якорями
Будеш всіх щасливіше, красивіше!

Зустрінемося ми знову у наливної терміналу.
Як проб'є три склянки, буду з нетерпінням чекати.
Вітри з усіх румбів не остудять пристрасть анітрохи!
Про інший не буду мріяти!..

Яхта погодилася. Нелегко далася перемога.
Але стріляв без промаху наш досвідчений моряк.
Покидав від радості на дно свої торпеди,
У гавань полетів клепати наряд...

І поплив підводник з нареченою в навколосвітню подорож.
Всю дорогу вів своєї кильватерной струменем,
А тепер тягає з океанською рибою сітку
На придонному лові з скрипучею дружиною...

1988