“О, бачу світло!” — і на серці сяйво.
Пройшла долину смерті до кінця.
Дбайливі руки Вічного Отця
Зняли сліди хвороби і страждання.
Так, Бог тебе вздоровив. Але як?
Тобі на небі набагато краще,
Але здається — вся природа плаче,
Що перервалася весна твоя.
Безмежне горе у твоїх батьків,
І серце їх — одна суцільна рана.
“Від нас пішла ти в небо дуже рано” —
На серці у сестер твоїх, братів...
Ти знала, що ти скоро вже помреш,
Вірніше, підеш до святого Дому.
Нам тяжко відпускати... це відомо,
І в серці почуття гірке без меж.
Не скажемо, що Бог наш неправий,
Тому що Він — сама безпомилковість!
Нехай в 15 перервалась повість,
Але була у тебе чиста совість,
І цим прославився Господь святий...
Але... як тяжко в небо відпускати!!!
2008 р.
О, бачу свiтло
© Copyright: Лена Разумовская, 2017
Свидетельство о публикации №117032903154
Свидетельство о публикации №117032903154
Рецензии