Я выстою! - из Л. Юферовой

                Оригінал:
            Людмила  Юферова.
               Я  вистою!

А  я  стою,  нескорена  стою,
Аж  вітер  лементує  від  безсилля.
Він  душу  охолоджує  мою
Й  ніяк  не  може  перервати  крила.

А  я  стою,  тоненька,  як  свіча...
Я  звикла  вже  на  вітрові  горіти.
Мене  світанок  голубий  стріча,
І  розкриваються  небесні  квіти.

Стою  й  співаю  з  гордості,  з  жалю...
Колючий  вітре,  перестань,  не  сердься!
Я  вистою,  бо  білий  світ  люблю,
Бо  ластівки  щебечуть  прямо  в  серці.


          Поэтический  перевод  С. Жуковой:


А  я  непобедимая  стою,
лишь  ветер  всё  скандалит  от  бессилья.
Он  только  душу  холодит  мою,
не  в  силах  совладать  с  упорством  крыльев.

А  я  горю  упрямо,  как  свеча...
Привычно  на  ветру  не  прятать  пламя,
рассвет  привык  всегда  меня  встречать,
осыпав  синеглазыми  цветами.

Стою,  не  жалуясь,  от  гордости  пою...
Колючий  ветер,  не  переусердствуй!
Я  выстою,  ведь  этот  мир  люблю,
и  ласточки  щебечут  прямо  в  сердце.