Iдуть дощi... Анна Чубач

  Перевод с украинского

   Оригинал

  Ганна Чубач

  ІДУТЬ ДОЩІ

Ідуть дощі на наші душі,
На наші голови ідуть.
Такі холодні та бездушні,
Такі важкі, неначе ртуть.
Усе довкола оніміло,
І навіть грім не загримить,
Лише душі прозоре тіло
Під мокрим холодом тремтить.
Нависле небо землю стисне,
Аж захитається трава.
Просить:" Не йдіть!", - немає смислу!
Вони ідуть - і на слова.
Не обійти і не спинити,
І вже нікуди не втекти.
Вони і завтра будуть лити
І по душі моїй текти.
Але зі мною моя віра,
На всі відпущені роки.
То тільки низом - небо сіре,
А вище - сонце і зірки.



   Перевод Инны Гавриловой

Идут дожди на наши души,
На наши головы идут.
Бесчувствие и холод душит,
С такою тяжестью,  как ртуть.
Вокруг всё  словно онемело,
Что даже гром не загремит,
Души лишь призрачное тело
Под мокрым холодом дрожит.
Нависшим небом землю стиснет,
Что закачается трава,
Просить: "Очнитесь!"  -  нет и смысла!
Они идут  -  и на слова.
Не обойти,  не запретить им,
Не спрятаться за ста дверьми.
Они и завтра будут литься,
С души моей стекать слезьми.
Но я живу:  во мне есть вера
На срок отпущенных мне лет.
Ведь только снизу  - небо серо,
А выше  - солнце... звёздный свет.



    27.03.2017г.