А роки йдуть, вперед крокують... Василь Симоненко

Оригінал:


А роки йдуть, вперед крокують
Вже молоді літа не ті.
Недоберу чого бракує
В моїм щоденному житті.

І тіж веселі майські ночі
І тіж весняні теплі дні
І не умер ніхто з рідні
Та деж другії карі очі.

Та молоді слова дівочі
І де усмішка із лиця
Та де горячі поцілунки
Й з моїм споріднені серця.


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Года идут, вперёд шагают.
И хоть пока не лыком шит,
Не взял, чего мне  не хватает,
Обычной жизни кондуит.

Пусть не померкли мая ночи,
Весенние погожи дни,
Никто не умер из родни…
Но где же милой кари очи?

Те юные слова девичьи,
Улыбка нежного лица
И поцелуи…непривычны…
Где родственны с моим сердца?!..


Годы жизни: 1935-1963(загублен властями...)
Коллаж мой.
Использован пейзаж
Художника Н.Ромадина
«Весенний дождь»…


Рецензии
Богу хорошие светлые люди, видимо, тоже нужны, Светочка!!!
Светлая память Василю.

Артур Наумов   29.03.2017 22:23     Заявить о нарушении
Но не в 28 же лет, Артур!..ему бы жить да жить...влюблённому в Лину Костенко, кстати...и в этих стихах у него - такая жажда жизни!..Больно об этом думать...
Признательна за отклик))
я

Светлана Груздева   29.03.2017 23:45   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.