Торкайся!..
Бався...
Клич додому...
Шукай у темряві чорниць...
Гадав, що Бог - то твій знайомий?!..
А серце - сплав таємних криць?..
Мостився тихо на підлозі
пустого храму...
Клята сіль!
Ніхто дослухати не взмозі...
Ні сон...
Ні день...
Ні Він...
Ні біль...
Таких - на раз!..
А далі - вітер,
що дме з розрізаних кишень...
Куди мені себе подіти?!..
У ніч?
У рай?
У крок?
У день?!..
Чекаєш там?
Навіщо, Боже?!
Своі шукають лен чужих...
А я на них давно не схожий,
хоч жив сторіччя серед них...
Не важко знову засинати
на стежці в синє.
Сенс життя
надійно схований за грати
весни, що просить вороття...
І тільки Ти смієшся знову,
цей світ отримавши як шанс
віддатись кожному, мов Слово
в віршах у стилі декаданс..:)
Посмiшка з неба
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117032702379
Свидетельство о публикации №117032702379
Рецензии