Пiсля навернення

Після  навернення

Про  те, що  Бог  в  житті  людей  вчинив,
Немало  чув  я  різних  свідчень,
Як  грішників  Він  повністю  змінив,
Вже  навіть  тих, що  впали  в  відчай.

Я  чув, як  голку  наркоман  кидав,
П’яницю, що покинув  пити,
Чув  злодія, що  красти  перестав,
І, як  блудник  не  став  блудити.

Як  тОму, що  скарби  земні  збирав,
Служив  лише  одній  мамоні,
Господь  до  неба  серце  повертав,
І  очі  відкривав  духовні.

Я  знав  того, хто  злого  не  робив,
Але  байдужим  був  до  ближніх,
А  потім  їх  як  сЕбе  полюбив,
І  навіть  ворогів  давнішніх.
…
І  ось  потребу  я  таку  відчув,
Заглянути  в  себе  самого,
І запитати - а, що  ти  набув,
С  тих  пір, коли  прийшов  до  Бога?

Це  сталось  тільки  в  старості, нажаль,
Але  духовний  свій  здобуток,
Я  б значно  кращим, бачити  бажав,
А  цей  лише  навіяв  смуток.

Бо  бачить  Бог,  усе  наше  життя,
Думки, всі  наперед  Він  знає,
І  сенсу  не  існуючих  звитяг,
Приписувати  нам  немає.

Не  зарахуєш  в  праведність  собі -
Того, що  пристрасті  приборкав,
Бо  майже  всі  вони, без  боротьби,
За  віком  потихеньку  змовкли.

Позбавитись  шкідливих  звичок  всіх,
Слабке  здоров’я  посприяло,
А  в  його  вмінні  подолати  їх,
Ніяких  сумнівів  не  має.

Ще  впоратися  й  досі  не  зумів,
З  своїми  грішними  думками,
І  вгамувати  їх  у  голові,
Вдається  тільки  молитвами.

А, якби  Бог  суворо  запитав -
Чи  любиш  ближнього, як  брата? -
То  не  посмів  відкрити  б  я  вуста,
Відвівши  погляд  винувато.

Або, без  чого  віра  нежива -
діла  -  велів  би показати,
То  в  розпачі  я  б  пам'ять  закликав,
Що-небудь  гідне  пригадати.
…
Така  ось, на  сьогоднішній  є  день,
Духовна  сутність  мого  стану,
І страшно  уявити, що  прийде,
Той  час, коли  я  з  цим  постану -

Перед Христом, принісши на  вівтар,
Такі  ось  "сповіді  відверті",
За  той  безцінний, невимовний  дар,
Яким  Він  спас  мене  від  смерті.

Та  що  робити, якщо  майже  все
життя  залишилось  позаду,
І  грішному  лишається  одне,
На  Божу  милість  сподіватись.

Та  все  ж, не  як  розбійник  на  хресті,
На  Небо  хочу  я  попасти,
Не  каяттям  лише  одним  спастись,
Але  зусилля  всі  прикласти.

Щоб  плід  моє  навернення  дало,
І всім  засвідчило  про  зміни,
І це  Господь  до  Тебе  привело,
Хоча  б  іще  одну   людину.


Рибаков  Віктор м. Луцьк