Царква, бярозы...

Царква, а побач белыя бярозы
Танюткім голлем апусцілісь ніц,
З іх льюцца  на зямлю  празрысты росы,
То слёзы ў чорных хустках маладзіц.

Стаяць бярозы - нібы занямелі,
У шэрым небе - залатыя купалы,
Жанчыны, апусціўшысь на калені,
Бязгучна моляцца, схіліўшысь да зямлі.

Малітва, што з грудзей ідзе ад сэрца,
Аб любым, маці, сыну ці каму?
Увысь са звонам калакольным рвецца,
Ляціць праз хмары ў неба сіняву.

Царква, бярозы, калакольны звон,
Жыццё прайшло...жыццё - кароткі сон.



______________________________
Дзякуй, за пераклад-
Церква стоiть. Ростуть поруч берези... з бiлорус
Лариса Геращенко
В.Ментуз http://www.stihi.ru/2017/03/27/12205

Церква стоїть. Ростуть поруч берези.
Тоненьким гіллям опустились ниць.
З них ллються роси, ніби гіркі сльози,-
то сльози в чорних хустках молодиць.

Стоять берези. Ніби заніміли.
На синім небі – золотії куполи.
Жінки в молитві опустились на коліна,
низенько-низько припадають до землі.

Молитва, що з грудей іде, від серця
про матінку, про сина,..  чи кому?
До неба і до Бога дзвоном рветься,
летить крізь хмари у височину.

Церква стоїть. Ростуть поруч берези.
Далеко чутно поминальний дзвін.
Моліться люди! І моліться так, як треба,
адже молитва наша, то є "кров і хліб"!

1.11.17.

 Пятницька церква-12ст, Чернигів.


© Copyright: Лариса Геращенко, 2017