не питай чому і що,
залиш відповіді іншим.
мені кричи рум’яною щок,
я кричатиму тобі віршем.
мовчи мені своїм сміхом,
п’яним, щирим, дзвінким.
він для мене солодкі ліки,
(побічні мабуть будуть тяжкі)
шепчи мені, пташко, шепчи,
пальці ніжно по шиї пусти,
я не хочу питати причин,
ми не хочем розмов пустих.
я тебе, здається, не знаю зовсім,
тільки подих вночі і як пахнуть руки,
знаю щоки твої й поцілунки наосліп,
знаю груди і губи,
знаю запах волосся.
а тебе, здається, не знаю зовсім.
я не знаю чи знаєш мене ти,
ми з тобою й близькі і далекі,
в сердці громом немов міномети,
молоді палають комети,
молоді на снігу силуети,
я не знаю чи знаєш мене ти.
промовчи, прокричи, прошепчи,
дай хоч трохи дізнатись,
і мене, як-небудь навчи
не боятись.
не знаю
© Copyright: Максим Сухоруков, 2017
Свидетельство о публикации №117032609663
Свидетельство о публикации №117032609663
Рецензии