У знайомого вiкна виходять на церкву –
він бачить, як дзвони дзвенять.
І дзвони дзвенять, і хвилюється серце,
і думи – про долі розп'ять.
У товариша дивляться вікна на цвинтар –
де вічність безмовних хрестів.
Він сотню разів помінятися звідти
на інші пейзажі хотів.
Я навіть не думав мінятися, зовсім.
Ніхто і не змусить мене.
Віконце моє – на весну і на осінь.
і часто – на небо нічне...
На матір з дочкою... На хлопчика в санках.
На бабці старенької сміх...
На зорі. На день. І на сонечко зранку...
На що це зміняти я міг?..
У знайомого вiкна виходять на церкву
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117032600951
Свидетельство о публикации №117032600951
Рецензии
Такое разве променяешь на что-то другое, онон ведь -РОДНЕНЬКОЕ!!! Спасибо! Только иногда надо замечать , что за окном весна!!! Улыбаюсь! от души,Инна.
Инна Гаврилова 26.03.2017 22:23 • Заявить о нарушении
Инна Гаврилова 26.03.2017 22:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.