У мого товариша вiкна на церкву... Миклош Форма

http://www.stihi.ru/2017/03/26/951


Оригінал:


У мого товариша вікна на церкву –
Він бачить, як дзвони дзвенять.
І дзвони дзвенять, і хвилюється серце,
І думи про долі розп'ять.

У мого знайомого вікна на цвинтар –
Безмовная вічність хрестів.
Він сотню разів помінятися звідти
На інші пейзажі хотів.

Я навіть не думав мінятися, зовсім.
Ніхто і не змусить мене.
У мене віконце виходить на осінь.
А часом - на небо нічне...

На мати з дочкою... На хлопчика в санках.
На верби зелений батіг...
На зорі. На день. І на сонечко зранку...
На що б це змінити я зміг?..


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Окно у товарища с видом на церковь –
Он видит удары в набат,
И звон раздаётся, волнуется сердце,
И мыслями сразу распят.

Ещё на погост у знакомого окна –
Безмолвная вечность крестов.
Он в сотый бы раз поменялся, не дрогнул:
К другим он пейзажам готов.

Меня же меняться никто не попросит,
Никто не заставит меня.
Окошко моё с вечным видом на осень.
Порою – лишь небом маня…

На маму и дочку…На мальчика в санках,
На вербы зелёный батог…
На зори. На день. И на луч спозаранку…
Их чем заменить бы я смог?..