Плащ Iллi
Бог на працю покликав його,
Щоб юнак вершив діло святеє,
Щоб служив він. Кому і чого?
Знав Господь, що залишилось мало,
Що Ілля піднесеться увись.
І щоб діло Його не зав’яло,
Єлисея покликав: трудись!
А юнак полюбив серцем Бога
І душею страждав за народ.
Ось чому не звернув від дороги,
На яку ніжно кликав Господь.
Потім — сила удвічі, дух Божий,
І прекрасний життєвий фінал.
А початок? На руки пророчі
Воду лив, Іллі їжу давав.
Відмовлятися? — о, він мав право
І знайшлася б заміна тоді.
Єлисей же провів би в печалі
Після цього усі свої дні.
Бути в церкві святій Єлисеєм
Я бажаю, напевно і ви...
Так чому ж у хождінні життєвім
Ми міняємо орієнтир?
Плащ Іллі? Нам на плечі? Не треба!
Але: “сили мені дай, Христе...”
Та потрібно нам знати, що в небо
Той, хто жив “без плаща”, не ввійде.
2007
Свидетельство о публикации №117032503152