Ви дайте час, мені його завжди бракує,
Ви дайте день чи тиждень, може рік.,
Але даремно, час же не лікує,
І ви - не Бог, а просто чоловік.
Не змінить час мене і вас, напевно,
У нього знов забракне сил.
Ви скажете, що розійшлися ми даремно ,
Але без цього я б не мала крил.
Можливо, слід було нам відпочити,
Чи подивитися на світ з усіх сторін.
Нам час потрібен був, щоб просто жити
І не залежати від помилкових цін.
А що час?
© Copyright: Задоя Татьяна, 2017
Свидетельство о публикации №117032502611
Свидетельство о публикации №117032502611
Рецензии