Вогонь

Небо плаче сльозами
Матерів одинокої долі
Люди. Що коїться з нами?
Гине світ у пекучій неволі

Вогонь задихається в лісі
Від струму швидкістю в вічність
Аркуш життя із книги
Вирвав звір із обличчям звичним

Галасять автоматні черги
Під променем вбитого сонця
Солдати будують вежі
Закриваючи тілом віконце

Схаменіться! Монстри бездушні!
Хлопці ще й життя не знали
Куля в серце летіла влучно
Але він не хотів помирати

Фотографія дівчини в серці
Врятувала їх від розлуки
Вона вірно молилась у церкві
І згадала його теплі руки

Госпіталь пахне війною
Надворі дощ трохи скигле
Хлопець не склав нашу зброю
Обіцяючи, що не загине

Дівчина вдихає повітря
Його обгорілого серця
В неї жива надія
Пам'ять до нього вернеться

Війна закінчилась
Лихо назавжди від нас відступило
Дівча дочекалась дива
Весілля життя їх змінило

Малий називає "татом"
Того, хто Вітчизну не кинув
У домі панує свято
Яке вже ніхто не зупине