Намисто

Вечір блукає по вулицях міста
В пошуках світла й щирих надій
Листя вдягнулось в яскраве намисто
Із трохи сумних і небачених слів

Люди життя пропускають крізь пальці
Не бачать його надзвичайних барв
Кудись спішать, лиш згадають вранці,
Що день пройшов без шляху назад

В душі розквітає таємна ніжність,
Коли пам`ятають про тебе завжди
Це мов найдобріша у світі вірність,
Яка не насниться у жодному сні

Вдихайте повітря свіже й чуйне
Дивуйтесь простим подіям весни
Вона вже давно нас кличе і чує
І хай не зникають усмішки рясні


Рецензии