Лунна соната, мов та незнайомка вдерлась в серцеву багатоповерхівку
Відлуння її проходило вкрай глибоко уздовж барабанної перетинки
Я розбирала ялинку, відчуваючи близький мороз ночі,
І дотягнулась до верхівки, трохи навшпиньках стоячи
Я всотувала в себе усі попередні краплі апельсинових спогадів,
Залишених на губах вчорашньої з тобою розмови
Я дивилась на острів (нами створений)
І загублений нами же в попередньому році
Джезву я викинула кудись далеко в осінь,
щоб не пити без тебе ту каву потім
Я перейду на чай і подивлюсь в очі
Безкінечності, котра сьогодні наосліп
Затягує в пута пустих понеділків
І хронічно-січневої перевтоми
Ліхтарик світиться навпроти будинку,
В якому ти дарував мені перші півонії…
Лунна соната
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2017
Свидетельство о публикации №117032407587
Свидетельство о публикации №117032407587
Рецензии