У поетiв - своj розрахунки
Я – поводжуся, як альтруїст.
Я прийму гонорар в поцілунках –
Тут важливі і форма, і зміст.
Може, ти поцілуєш у скроні.
Може, в лоба, як миле дитя.
Може, я поцілую долоні,
Як цілують у мить каяття.
А можливо, ми наші цілунки
Об'єднаєм в дорослий один,
Щоби випив нарешті, Чаклунко,
Губ твоїх полум'яний бурштин...
...................................
Фото з інету
Свидетельство о публикации №117032400629