Рiзнi плоди

Різні  плоди.
 1
Сумна  і справді  доля  незавидна,
Тих, хто веде земне життя  безплідне.

Смоковниці  пустої  вони  гірші,
Бо плодоносити не хочуть  грішні.

В житті для себе  вони бачать щастя,
І їх  також  очікує  прокляття.

Не знають вдячності серця їх черстві,
Вони  для  Неба  є  духовно мертві.

В марноті  час  втрачають  непомітно,
Блукають в темряві  вони без  світла.
2
А світло,  це є  Боже  Одкровення,
Що плід приносити  дає  натхнення.

І  віри  нашої плоди  відомі,
Це добрі  справи  сповнені любові -

До ближнього, в якому  розпізнати,
Христос  велів  нам і сестру і брата.

Наповнене  і радості  і сенсу,
Таке  життя  воно  Отцю  по серцю.

Тож хай плоди в нас віри  щедро зріють,
На вічне з Ним життя,  дають  надію!
3
Та інші люди  теж плоди  приносять,
На наші схожі, хоч вони не в Бозі.

Добро  самі  творити  обирають,
Хоча до цього їх не спонукають.

І  мають  співчуття  і серце щире,
Та  роблять не для Бога  це - без віри.

І навіть  нагороди не чекають,
Тож наче безкорисно  поступають.
4
Та все ж, якщо уважно подивиться,
Суттєва  між плодами є різниця.

Даємо плід  для  Божої ми Слави,
У  них  же є на те   свої  підстави.

Ті зроблені заради - марнославства,
За тими щедрими - стоїть  багатство.

Оті плоди, щоб гордість  проявити,
Ці  щоб  любов, подяку заслужити.

Ще люди  творять  їх  для  насолоди,
Бо просто  добросерді  від природи.
5
Але без віри добрі справи марні,
Бо дивиться Господь завжди на намір.

Чи ми з  любов’ю  їх  до Нього  чиним,
Чи  інші  є у нас  те  причини.

І добрий наш врожай, Христом  пожнеться,
Лише  у  тих, хто з Богом жив у  серці.

Іще   таке  нам  треба  розуміти -
Добро  непросто справжнє  відрізнити,

Бо  ми  пошкоджена гріхом людина,
В оману  тут  впадаєм  неодмінно.

Але  освічені  Христом  пізнаєм -
Любов, що на добро нас  спонукає.               

Тож люди  добрий  плід  спроможні  дати,
Лише в  Христі  і в  Божій Благодаті.

Бо як без сонця  плід не може зріти,
Так і добра  без  Бога не зробити.