Життя - чи небуття? Маргарита Метелецкая

Оригинал:
http://www.stihi.ru/2017/03/23/3971

Вже не висвічує рентген,
     Як діє міць цикути -
     У цього світу зламан ген,
     Він зараз геть зіпсутий !

     Поглянь - в Природі мирний сенс...-
     Дощі після пороші...
     А тут - лиш боротьба за пенс,
     Повсюдно правлять гроші !

     З бруньок проклюнулись листки,
     До гнізд вернулись птиці...
     А тут - загублено містки
     До щастя... Й душі - з криці...

     У ріках - твань...Пеньки - в лісах...
     Планету райську нищим
     І вибудовуємо страх
     На мертвих попелищах...

     Ще трохи - й березню услід
     Заквітне квітень славний... -
     Але не топлять давній лід
     Католик й православний...

     О, люди ! Та ж волає Бог :
     "Що вас спинити змусить?"
      Ні пошесть не страшить, ні смог,
      Тайфуни й землетруси ?

      Земля - жахи ! - суцільний рак -
      Любові ж бо бракує !
      То, може, годі жити так ?
      Хай кожен поміркує :

      Чи щастя єдності - ЖИТТЯ...,
      Чи всім - в безодні небуття ?

Перевод с  украинского Нины Уральской:

Уже не высветит рентген,
Как яд цикуты точен -
На этом свете сломан ген,
Сегодня он испорчен.

Гляди - в Природе мирный сенс...-
Снега, за ними - ливни...
А здесь - борьба за власть, за пенс,
Народ напрасно гибнет.

Из почек выбрались листы,
Весна опять настала...
А здесь - в любовь горят мосты,
И души из металла.

А в реках - муть, пеньки - в лесах,
Творим Планету нищей,
Выращиваем боль и страх
На мёртвых пепелищах.

Еще немного - март уйдёт,
Апрель наступит славный...-
Увы, не топят старый лёд
Католик, православный.

О люди! К вам взывает Бог:
"Что происходит с вами?"
Ни язвы не страшат, ни смог,
Тайфуны и цунами.

Земля давно уже больна,
Любви и мира жаждет!
Зачем такая жизнь нужна?
Подумает пусть каждый:

Иль жизнь в единстве - Ты и Я...
Иль врозь - на дне небытия?