Мен не да спокою одна думка

Мені не дає спокою одна думка, останні декілька днів
Чому бідьшість людей, хотілося б вірити, що не всі, вважає
Що тільки взаємна любов справжня, у щоб ти там вірити не хотів
Невже, дійсно, тільки взаємність справжні почуття має?..

Нормально не бажати більш жити, поховавши кохану людину
І всі співчувають втраті, кожен підтримує, як може
Ажде його чи її забрала доля, назвем так цю причину
Без її згоди, і вже не буде "все життя разом", і ніхто не допоможе

Несправедливість з'їдає, адже його частина загинула
І так порожньо, а безглуздість існування змушує чогось чекати
А що, якби вона вижила і на слідучий день його покинула
А він її так само кохає, як і вчора, як і завтра буде кохати

Та яка підтримка його чекає? Ми чули такі історії не раз
Та чомусь я не бачила, щоб вбитому горем біля труни казали
"Ти щє молодий! Іншу знайдеш!.." та щє тьма тьмуща таких фраз
І дивлячись, як на дурня, адже навколо людей щє багато і всі крім тебе це знали

Коли кохаєш, головне, щоб в неї все було добре. Хай вже і без тебе. А ти це зможешь стерпіти?
Але як що до тебе? Як з цим жити, коли за тебе й без тебе все зроблено
Так от в мене таке от питання, що все ж таки більш буде боліти
Те що кохана людина тебе залишила чи те що зробила це усвідомленно

17.03.17