Дядько Смiх

Дядько Сміх
Жив на світі дядько Сміх
І носив великий міх.

В ньому «хі» та «ха-ха-ха»,
«Ги-ги-ги» та «га-га-га».

У куточку ще смішинки,
Веселики і хитринки.

Міг потішити усіх
Загадковий дядько Сміх.

Протоптав до нас стежинку –
Ніби з'їли ми смішинку.

Не хотіли з ним дружить
Ті, що вміють тільки нить.

Інші всі його любили,
З ним зустрітися спішили.

У дівчат рожеві щоки,
Від сміху взялись за боки.

Тітка сльози утирає,
Груди сміхом розпирає.

Он малятко усміхнулось,
Видно, з дядьком перетнулось.

Дядько ухопив живіт –
Сміх уклав на живопліт.

Веселить всіх, потішає
І нікого не минає.
 
Міг потішити усіх
Загадковий дядько Сміх.

Мружить очі від утіхи –
Прибуло у світі сміху!

Шле всім посмішок заряд,
Щастя дарувати рад.

Розповість він анекдот –
Знову сміху повен рот.

І дорослий, і маля
Дядька вигляда здаля,

Щоб прийшов потішить всіх
Дивовижний дядько Сміх.

Скалить зуби бабця, знов
Дядько Сміх, мабуть, прийшов.

Він вигадливий завжди
І рятує від біди.

Щиро всіх він розважає
І нікого не минає.