Ніч... Знову цей неспокій невимовний,
коли годинник б'є і серце б'є.
Думок і смутку келих ночі повний –
відштовхуєш, та ніч іще наллє.
Все – як завжди: годинник, ніч і келих.
І стрілки ті ж на цифрах тих самих.
І хмари розкуйовдженої пелех.
І зірочки яскраві, та німі.
Неспокій цей і несказанна тиша
очікують годинника удар.
А серце – не чекає: б'ється віршем,
неясним, наче місяцем з-за хмар...
Нiч... Знову цей неспокiй невимовний
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117032201750
Свидетельство о публикации №117032201750
Рецензии
Чем-то зацепили стихи) Перевела вот тоже: http://www.stihi.ru/2017/03/23/2496
Фили-Грань 23.03.2017 08:23 • Заявить о нарушении
Фили-Грань 23.03.2017 08:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
