Вона красу свою ховала
І линула душею в мить,
Де блискавичне їй зерцало,
Являло подихом свободи,
Її величність у коханні,
Її спорадливість з дітьми.
Де світ весь,
У всьому першеродстві дії,
Преображався на зарю,
На світ закоханого людства,
У почуття живе і слово до живих.
Колиска під тишою молитви,
Ледь-ледь хиталась з краю в край,
І кожна зірка відзивалась,
Їй чудотворній, спалахом життя.
Незнайомцi
© Copyright: Сергей Олейниченко-Прохачёв, 2017
Свидетельство о публикации №117032201260
Свидетельство о публикации №117032201260
Рецензии