Сяду мовчки край дороги
під крислатим дубом,
де кобзар два віки тому
думу свою думав.
Думав думу про свободу,
про щастя і волю,
що для рідного народу.
Про козацьку долю…
Про лани широкополі,
про дніпровські кручі.
Як не було щастя-долі,
й зараз так люд мучать.
Кобза ж в душах хай співає
і дзвенить бандура.
Усіх виродків здолаєм,
не спасуть і мури.
Бо бандура, як та шабля,
кобза – наша воля.
Лине пісня над ланами –
то співає доля.
21.03.2017
Кобзаревими шляхами
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032108170
Свидетельство о публикации №117032108170
Рецензии
"Кобза ж в душах хай співає
і дзвенить бандура.
Усіх виродків здолаєм,
не поможуть й мури."
Чудові рядки! І прекрасний вірш! Дякую. З повагою, Олэна.
Олэна Суходольська 22.03.2017 14:40 • Заявить о нарушении
і дзвенить бандура.
Усіх виродків здолаєм,
не поможуть й мури."
Чудові рядки! І прекрасний вірш! Дякую. З повагою, Олэна.
Олэна Суходольська 22.03.2017 14:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.