Другу

Мій друг  дитинства став стареньким,
Йому вже вісімдесят літ.
Колись він був такий гарненький,
Тепер звичайний сивий дід.

Гуляли хлопці на толоці,
Влітку були за пастухів.
В голоднім сорок сьомім році
Ми виливали ховрашків.

Там вперше з рекетом зустрівся,
Його з'явились корінці,
Забрали все у нас злочинці,
Чи сяєвці, чи мар'янці.*

В десятий я пішов в Костромку,
А ти в райцентр захотів.
Потім ти службу ніс в Котовську,
А мене Харків полонив.

Радив,  щоб в Харків ти приїхав,
До інституту поступати,
Була б для нас велика втіха,
Разом  на вулицях гуляти.

Але мені не повезло,
Перевели ВУЗ до Донецьку.
І Люда там тебе знайшла,
Та і до Січі там близенько.

Сам же подався я в казахи,
Та не знайшов собі там хати,
Став по Росії мандрувати,
І нашу дружбу пам'ятати.

Сьогодні ти живеш в Донецьку,
Де, як в дитинстві йде війна,
Але  снаряди не німецькі,
Гармата з Києва стріля.

Щасливого тобі буття!
Щоб всі були Ви здоровенькі!
Було привабливим життя!
Vivat! Мій друже, дорогенький!
*Сяйво, Мар'янське – селища.