Зміняю «п'ять» на «шість» за кілька днів.
І раптом стане «двійка» з «одинички».
Це буде і незручно, і незвично,
Мов хтось моїх вкоротить, вкраде снів.
І певний час я буду сам не свій.
А потім підлаштуюсь, призвичаюсь.
Я ж так давно усіх отих прощаю,
Хто коротить мій день – недовгий мій.
А хтось мені вкорочує буття –
Ось, просто так, із усмішкою навіть.
І навіть стрілки він не переставить,
А мовить щось на кшталт «таке життя...»
Та я не стану сумувати, ні.
Я стисну час – і тим його продовжу.
Я ж в кілька слів кохання вкласти зможу –
І знову буде затишно мені.
А стрілки на годиннику – пусте.
Хай навіть «сім» з «п'яти», і навіть більше.
І часом рік стискається у віршик.
А світ – у слово. Тихе. І просте...
Змiняю 5 на 6 за кiлька днiв. Перехiд у часi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117032102104
Свидетельство о публикации №117032102104
Рецензии
