Обелиск... Лина Костенко

 Перевод с украинского

   Оригинал

 Ліна Костенко


Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
високу тишу стережуть.
Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття!
Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
у снах юнацьких не побув.
Хтось, може, має яку звістку,
які несказані слова…
Тут на одному обеліску
є навіть пошта польова.


Перевод Инны Гавриловой


На той высотке спит вся рота,
Стрижи крылами синь стригут.
Здесь стела, словно в высь ворота,
Что скорбь земную  стерегут.
Фамилий,  званий ряд... и дата
На всех одна...печали стон...
Привал последний для солдата
На взлёте жизни...вечный сон.
Кто,  может,  виноват пред ними,
Кто,  может,  что-то позабыл,
Кто звёзд с небес своим любимым
Недодарил...недолюбил...
И - треугольник...как записка,
С надеждою, что он – живой…
Быть может, здесь у обелиска
Есть номер почты полевой…

21.03.2017г.