ТвiРим

 ТвіРим – це римований твір (з образними елементами, мелодикою, римою), актуальний змістом. Мультмедіатвірим містить зображення (світлини, репродукції, малюнки тощо),  уривки поезій  і  пісень, виноски із матеріалів ЗМІ, наукових публікацій тощо (заголовки, лід, фрагмент) та інші компоненти ...

Є поезія висока –
смислом й образом глибока.
Є поезія звичайна –
своїм змістом актуальна.
Але є іще твірим,
тобто твір, який із рим,
що його створим Бугрим,
хто на ймення Валентин.
Словом, нею ми й – грішим.

Мої рядки – думки римовані,
не завше автором вгамовані.
Мої вірші без образу бувають,
та злободенність свою мають.
Моя поезія – твіримна,
тому що є вона бугримна.
Мої твірими – мультмедійні:
є виноски, цитати мрійні,
висловлювання різні буйні,
малюнки, фото та уривки –
тексту й зображення як зливки,
жалючі там є теж кропивки,
а то й фруктові є наливки.

Не всі вони – божі корівки,
буває, бахнуть як з гвинтівки,
а то всім – роздадуть вказівки,
якісь віршовані путівки;
То – зазвучать, як ніби з плівки.
Є диски, флешки і платівки
думок метафори тусівки,
напоєм з медом як перцівки.

Звичайно, є у них й відсівки,
якими б не були віршівки.
Хоча й римовані кінцівки,
які засвічують блисківки,
в яких спалахують думки,
без образу, метафори зівки.

Вони у  мене – й комедійні,
а деякі є пародійні;
за змістом вони – добродійні;
але не є всі ілюзійні,
хоча багато – ін’єкційні.
А в основному – мелодійні,
характером є неспокійні
та в своїй суті – благодійні!

                ХХХ

Французький літератор Ніколло  Буало-Депрео (1636-1711 р.ж.д.) у своєму найзнаменитішому творі «Поетичне мистецтво» (фр. «L'art po;tique») (1674 р.) – поемі-трактаті у чотирьох піснях – підбив підсумки естетики класицизму, виходячи з свого перконання, що: в інших сферах життя, вище за все повинен бути поставлений bon sens, розум або здоровий глузд, яким повинні підкоритися фантазія і почуття. Як за формою, так і за змістом поезія повинна бути загальнозрозумілою, але легкість і доступність не повинні переходити у непристойність і вульгарність, стиль повинен бути витончений, високий, але водночас простий і вільний від вичурності й тріскучих виразів. Писати, на
його думку, треба складно, промовисто, красномовно, пишно, акторських манер варто уникати, аби вірш не перетворився на прості розваги, написані мовою торгашів. Негідними й підступними є автори, які творять «непристойні жарти, погані забави, просту гру слів для
звичайних гуляк». Фальшивий писака, якщо забажає, може завдяки грі грубих слів і елементарним дурницям навіть без допомоги актора-паяца «клепати свої маскарадні ігрища» ...

В.Б.:... Буало давно зазначив
на століття передбачив:
над усе в поезії – “bon sens” –
то здоровий розум й сенс,
які мають підкоритись
і у глузді розчинитись,
бо лиш вони – саме життя,
а не фантазія чи почуття:

Н.Б.:Сюжет високий ви обрали чи жартливий -
Уму коритися повинні завжди співи,
Бо римі з розумом не слід ворогувать.
Вона – невільниця і мусить послух мать.
Коли навчились ми її шукати спритно,
То йде вона до нас і легко, й непомітно.
Їй не тяжке тоді ярмо думок ясних,
Вона збагачує, а не спрощає їх.
Та лихо, як рукам віддать її недбалим,
Од глузду бо тоді вона втікає чвалом.
Любіть же розум ви! Нехай він тільки сам
Принадність і красу утворює пісням.
(Буало Н. Мистецтво поетичне (1674 р.) / Переклад М.Т. Рильського.-К., 1967)

    Поезія – це мисль-зміст (змістовність)-образ (образність)-мелодика (мелодійність)-рима (римованість) і, звісно, гармонія цієї пентади...
    Якщо мені із написаного доводиться вибирати із складників уже зазначеної  поетичної пентади, то  я вибираю мисль  і  зміст, прагнучи водночас до образносні та ритмомелодіки і  римованості ...

21 березня 2017 року м. Київ