Найгiрша самотнiсть для тих, хто про неi забув...

                http://www.stihi.ru/2017/03/20/2514
                Автор – Миклош Форма


Оригінал:


Найгірша самотність – для тих, хто самотність забув,
Хто навіть не знав: як то так – в її бік подивитись.
Та раптом вкрадеться самотність, щоб поруч молитись,
Щоб поруч із нею утрат незворотність збагнув.

Їй тисяча тисяч років, але й досі вона
Зігріти не вміє, теплом огорнути не здатна.
Самотність лише докоряти, журити придатна.
І мріє до ранку служити замінником снам.

Самотність поволі краде всі хвилини з годин.
Та є проти неї рецепт, що дарує надію, –
Про світле і сильне нове почуття тепла мрія...
А мрія – вже гріє і значить, що ти – не один...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Горчит одиночество тем, кто забыл, как с ним жить,
Кто даже не ведал, с какой  стороны подступиться.
Да вот же, крадётся, чтоб рядом с тобою молиться,
Чтоб рядышком бесповоротность утрат ощутить.

Ему тыща лет, но и ныне, как прежде, оно
Согреть не умеет, теплом приобнять неспособно,
А лишь укорять приспособилось ярко и злобно,
В мечте до рассвета служить заменителем снов.

Крадёт самовольно минуты ночной пустоты…
Но против него есть рецепт, что надеждой маячит, –
В нём светлое, сильное чувство из новой мечты…
Мечта согревает – ты с нею вдвоём, не иначе…


Аватар Автора оригинала