Калитка перевод стихотворения Л. Тагановой

Жалібно хвіртка рипне під вечір,
Начебто скривджена долею злою.
Теплу  хустину  накину на плечі,
З місяцем разом вночі постою.               

Що же ти стогнеш, сердешна, так  слізно
Чому протяжливо й гірко співаєш,
Може з надією, як то зимою,
Путника пізнього в гості чекаєш?

Тішиться вітер, туман заплітаючи,
Плутає слід на розвилці доріг.
Так  стоїмо ми удвох щось чекаючи,
Скоро но з'явиться друг на поріг?

Може журба розійдеться з весною?
Знову кохання промінцем заграй! ...
Тихше, не плач , бо покИ я з тобою!
Я ще чекаю. І ти  почекай…

************************************************
ОРИГИНАЛ:
Калитка
Лидия Таганова
      Муз. исполнение: Самуил Фрумович
Ссылка на другой ресурс в конце страницы.               

                ~    *    ~ 

Жалобно скрипнет калитка под вечер,
Словно судьбою обижена злой.
Я полушалок накину на плечи
И скоротаю с ней ночь под луной.

Что же ты стонешь, сердечная слёзно
И от чего так протяжно поёшь,
Или всё так же зимою морозной,
Путника в гости с надеждою ждёшь?

Тешится ветер, туман заплетая,
Путает след на развилке дорог.
Так и стоим мы, вдвоём поджидая,
Скоро ли явится друг на порог.

Может оттает кручина весною,
Снова любовь полыхнёт впереди...
Тише, родная, не плачь, я с тобою,
Жду и ты тоже со мной подожди.

картина из Сети:Джон Георг Браун  "Калитка"