небо всіяне зорями молодими,
тіло вкрито мурашками,
думки пахнуть алкоголем,
очі димом.
ми разом ніби бентежні пташки
летіли безмежним полем,
зорі ставали старшими,
вчинки безстрашними,
ранок нашим.
березневим промінням
розпливались крижані глиби,
ми розплавлювались в обіймах.
хіба в нас був інший вибір?
хіба інакше вчинити могли ми?
минуле змінить час,
бруд змиють зливи.
знов запалає свіча,
пташки будуть счастливі.
будуть
© Copyright: Максим Сухоруков, 2017
Свидетельство о публикации №117031908627
Свидетельство о публикации №117031908627
Рецензии