Епілог:
"Моя Муза,
Вдень, вночі,
Мов та абуза,
Загортає серце в шаль,
Бо замерзне, а їй жаль"
"Муза гріє і вночі, хоч реви, хоч хохочі"
Минув день і цілий вечір,
Сутиніло вже, і Ніч
Чоловікові на плечі
Одягнула файну річ.
І нічого, що не треба,
І нічого що сама,
Лиш керуючи на себе,
Знову зводила з ума.
Лиш роздягнений у ліжко
Він улігся у вікна,
Огорнула тишком-нишком
У свій шаль їдкий вона.
Зорі наче всі із неба
Напустила на біду,
Бо воно йому не треба,
Вічно жити мов в бріду.
Далі Місяць зупиняє
Наді мною, і вуста
Він не має, а мовляє:
"Напиши ще пів листа"
Так і в день, і цілий вечір,
І коли приходить ніч,
Муза укриває плечі,
Бо ж поет я, ясна річ.
***
© Copyright: Дмитрий Баранник, 2017
Свидетельство о публикации №117031910914
Свидетельство о публикации №117031910914
Рецензии