Елена Телига. Горячий день

Перевожу с желанием понять и правильно передать чувства автора.

Елена Телига. Пломінний день

Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) —
украинская поэтесса и литературный критик, член ОУН, погибла в гестапо.

Перевод с украинского языка Инессы Соколовой

ГОРЯЧИЙ ДЕНЬ

Словно пламя, ясный день сияет,
И моя душа горит сегодня.
Не смотря на то, что жизнь ломает,
Вверх ли, вниз – лечу в простор бездонный.

Собралось людей довольно много,
Но никто не скажет, что повинна,
Даже если я в бурлящий ворох
С болью брошу слово – Украина.

Потому растёт, растёт проклятье!
То порывы месяца-апреля.
Невозможно избежать несчастья
На земле суровой, а хотела б

Крикнуть в ширь далёкую без края
И на помощь срочную позвать бы,
Ведь душа моя сейчас играет
И стремится к большему масштабу.

Пусть призыв высокий мой взовьётся
И под солнцем флагом затрепещет,
Пусть кружит, как сокол, не уймётся,
Верных соберёт, родных и вещих!

Заждалась горячего дыханья, –
Будь то гений, или просто случай, –
Чтобы воды с ласковым журчаньем
Зашумели водопадом с кручи.

А когда закрутит непогода
И меня подхватит, как песчинку,
Понесут большим потоком воды
От порыва до самого чина!

--- 

Оригинал 

Олена Іванівна Теліга – Пломінний день

День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти
На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І тікає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —
Геній людський чи лише випадок —
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі води
Від пориву до самого чину!