Спогади про завтра

F.F.Chopin – Nocturne op.9-1 B-moll

Знову ніч на самоті,
І десь в ній
Заблукала ти.
В неосяжному житті
Між тіней
Чекав я і не міг піти.

Певно, давно
Сховані листи.
Складаю їх невпинно я,
Лиш би не зникла ти...

Ти найдивніша зі всіх,
І тому
Часто у журбі.
Не чужий тобі і сміх,
Та завжди
Буваєш осторонь юрби.

Як я б хотів
Утекти з тобою
Ані на край землі весною,
Ані на край води зимою,
Але у теплий дім – з тобою.

Чи ти бачила у світі
Стільки звісних і великих міст?
Чи все, в тебе що було, –
Це лише село
Твоє?
Чи ти відчувала миті,
Ті, що життю додавали зміст?
Чи ти, що би не було,
Притулиш чоло
Своє?

І я, відповім тобі я,
Що я тебе кохаю,
Зберегу ім'я...

Вночі
Долю я прохав,
Хвилі рахував
До зустрічі.
Потім побіг до тебе я,
Радий, обійняв,
Жадібно скучав.
Мовчи,
Хоч тебе спитав,
Чути так бажав
Голос.

Будь ласка, годі,
Їдемо у згоді,
Їдемо у згоді,
Разом їдемо...

Знову ніч на самоті,
І десь в ній
Заблукала ти.
В неосяжному житті
Між тіней
Чекав я і не міг піти.

Змовкли пісні,
Заховані листи,
Та я створю ще,
Аби не зникла ти,
Аби знайшлася ти,
Аби любила ти...

Уві сні,
Навесні,
У вечори
І у дні...