Навздогін ледь завершеним рухам плеча
я пірнаю у світло...
Чекати не треба.
Ти не бачиш там світла?..
Один лиш рівчак?..
Ну...кому і рівчак - відображення неба.
Я не дурно цей світ ні про що не просив,
розуміючи сутність величної мрії
Архітектора...
Щастя - це точка роси
для останнього руху коханої вії...
І поглянувши вниз, на залишений Рим,
ця душа одиноко твоїй посміхнеться,
щоб, нарешті зійшовши з своєї Гори,
зрозуміти, що серце без крові не б'ється...
Перетворення
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117031701726
Свидетельство о публикации №117031701726
Рецензии