самотні, але ж так цього хотіли
все сперечались з серцем, мозком захворіли.
тіло від тіла віддерали з кров'ю
мов літаки летіли,й стрімко впали в море.
все так бажали ми знайти щось нове.
щось інше треба, щось стовідсоткове.
і в пошуках стрімких, пустих та беззмістовних.
збагнули що самотні ми, й серця наші безмовні.
І спілкуватися так важко з старим болем,
достатньо зустрічі очей й тікаю з місця того.
Колись насильно розірвали руки. Але ж як летіли...
Тепер самотні.Ми цього хотіли.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117031712687
Свидетельство о публикации №117031712687
Рецензии