На передвiстi ранку
Що краще весь час несеш.
Як місячно,-поле голе...
Як сонячно,-дощ іде.
Так іноді,а буває...
Вперед до квіток весни.
На передвісті ранку,
Зникають чудові сни.
На сході сонця одначе,
Зупиниться мов на мить...
Погляд,такий гарячий...
Що опіком заболить.
Струмками біжить невтіха,
Тож варто її зупинить.
Щоб не згорнути лиха,
У неба,чисту блакить.
Так іноді,а буває...
Що згусток добра цвіте.
То з серця твого виринає,
Мов сонце з хмарок золоте.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №117031604062