Моя невблаганна доле,
Що краще весь час несеш.
Як місячно,-поле голе...
Як сонячно,-дощ іде.
Так іноді,а буває...
Вперед до квіток весни.
На передвісті ранку,
Зникають чудові сни.
На сході сонця одначе,
Зупиниться мов на мить...
Погляд,такий гарячий...
Що опіком заболить.
Струмками біжить невтіха,
Тож варто її зупинить.
Щоб не згорнути лиха,
У неба,чисту блакить.
Так іноді,а буває...
Що згусток добра цвіте.
То з серця твого виринає,
Мов сонце з хмарок золоте.
(Понкратова.О.В.)
На передвiстi ранку
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117031604062
Свидетельство о публикации №117031604062
Рецензии