Все ще стискає скроні від натхнення,
Слова втікають , мов стрімка ріка,
Так закрутило сіре сьогодення,
Неначе в кручі, з темних гір вода!
Фліжанка кави ,майже охолола,
Мрії мандрують лабіринтами думок,
Переіначуют побачене довкола,
На свій манір , що заганя в куток.
Все крутиться у світі , все,минає,
Проходить смуток ,гине зла печаль,
І треба встояти ,коли тебе згинає,
По іншому ніяк - на жаль!
За обрієм, ледь сонце показалось,
Промінням вся засяяла земля,
Від ночі вже нічого не зосталось..
І новий день, зазначив своє - Я!
15.03.17.
Ранок...
© Copyright: Нина Тоненкова -Подольская, 2017
Свидетельство о публикации №117031503296
Свидетельство о публикации №117031503296
Рецензии