спориш
Не топтати в дворі спориші,
Не зайти добрим гостем до хати,
Не дозволили, люди чужі,
Тебе, горлице, далі кохати.
Чужі люди, це діти твої
І твої чималенькі онуки,
Не для нас у гаю соловї ,
Заспівають в годину розлуки.
Завітали у осінь літа,
Білим снігом повіяло в коси,
Написав тобі знову листа,
Що любов, ще палає і досі.
Не змарніло, ще личко твоє,
Не забув, я п’янкі поцілунки,
А життя нам нажаль видає,
За минулі роки, ці рахунки.
Не забрати, нам хати в дітей,
А свою вже не побудувати,
Не буває в житті двох смертей,
Та пісень нам удвох не співати.
Якщо вдасться, то викраду знов
І піснями тебе зачарую,
Та надію і вірну любов,
Я на згадку тобі подарую.
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117031305426
Свидетельство о публикации №117031305426
Рецензии