Шкода, що сховалося сонце за хмари
Сьогодні не світить тобі,
Та ніч ще розкидає в небі сто-жари
І прийде до тебе у сні
Твоє босоноге, знайоме до болю,
Дитинство, казкові дива,
Хоча відшукала давно свою долю,
Та в серці лунає сурма...
Веснянко, веснянко не треба шукати
Того, чого в світі нема,
Виходиш на ганок свій сум вгамувати,
А Пісня лунає сама:
Заплаче смерека, заграє трембіта,
Гукає до себе твій край,
Блукає душа, наче роки без літа,
Торкає її водограй...
Минають літа,ніч міняє на ранок,
Крокує в майбутнє життя,
Його кожна мить - муліне вишиванок,
В кохані червоним, а чорним - журба...
Горить в небі свічка і серце палає,
Молитви читає душа,
А завтра, що буде, ніхто ще не знає,
Та думка туди вируша...
П.В.М. 12.03.2017г.
Шкода, що сховалося сонце за хмари...
© Copyright: Владимир Прохода, 2017
Свидетельство о публикации №117031304335
Свидетельство о публикации №117031304335
Рецензии
Дуже гарно і поетично!Просто повернулася в дитинство.Коли яблуні цвіли,і здавалося все ще попереду...І не буде болю...Але все вийшло не так...Що поробиш,кожному треба пройти через свою долю,и свою біль...
Ирина Пиньковская 31.03.2017 18:53 • Заявить о нарушении
Ирина Пиньковская 31.03.2017 18:53 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.