Зараз ніч...
Світ спить спокійно.
Зоряний шатер
мерехтить вогнем.
Місяць серповидний,
молодістю своєю
завидний.
Велика Ведмедиця
розляглася усмак.
Падає, стрімко
згораючи, зірка.
Загадувати бажання
прийшла пора.
З роками,
міняємося ми,
міняються і наші бажання.
Миті Життя
починаємо цінувати,
як птахи поранені.
Піщинки пісочного годинника
втікають від нас невблаганно,
зі швидкістю слів,летячих,
непримиренних.
Навіть, справжня хвилина
не повториться більше ніколи,
вона належить Вічності,
прийшла до мене нізвідки,
і піде в нікуди,
у Потоці Космічної безмежності.
Зараз нiч...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117031303069
Свидетельство о публикации №117031303069
Рецензии