Пiдповня

 Не сестра, не дружина, не дочка і не мати,
Грався тут сатана, допомогу де взяти?
Чарувала весна - відібрала всі сни,
Грався тут сатана і розлучимось ми!

 Грався тут сатана - досхочу він награвся,
Я кохання пізнав - його владі піддався!
Я кохання пізнав - допомогу де взяти?
Не сестра, не дружина... ой, мені як дочка ти!

 Місяць знову бездушно роззявля свою пащу,
Не сестра, не дружина... пропаду я нізащо!
Утоплюсь, жити нащо?! ніч забуду безсонну,
Позолочену пащу відкрив місяць - бездонну!

 Місяць знову збудив ту приховану сутність,
В собі силу відкрив - нездоланну могутність!
В собі силу відкрив - і межа це остання,
Місяць серце збудив - пристрасть, буйне кохання!

 Я від тебе тікаю і палю я мости,
Зрозуміти я маю - ну чому це лиш ти?!
І чому я за тебе ладен душу продати,
І чому я кохання мушу сам розтоптати?

 Я не дам тобі знати скільки я заплатив
Щоб від тебе тікати - грати що не любив!
Хоч тебе я покину, та від себе де дітись?
Від чекання загину - ні втекти, ні лишитись!

 Ох, важкий в мене хрест - нескінченна дорога,
Скільки сили ще маю - це відомо лиш Богу!
Я піду, відпусти - засумую навік,
Я-ж не Бог, не св'ятий - я простий чоловік!

 03.02.2003 р.