Є люди с..колизи,
А є – прості підлизи.
Бувають люди й чесні, –
Хвала їм з піднебесні!
Вік – суті не завада,
Ти просто з тіста: «ЗРАДА».
А зло тобі вернеться,
В житті – не раз ікнеться.
Така собі жеманна,
Але й не львівська панна.
Бери свою облуду.
А я – тебе забуду.
Не треба серцю бруду,
І твого псевдосуду.
Життя – з порядку й ладу,
У ньому зайва зрада.
Чи ж ницим зрозуміти?
Лиш тим – у кому квіти.
З нас кожний є собою.
Хтось з гарного покрою…
А хтось і душу втратив,
Тому що, – зрадив. Зрадив!
Візьме і пне ногою,
Бо в нього серце з гною...
P. S.
Хоч розміркуй до ладу
Свою прокляту зраду.
У мене слово тверде.
І о........, хто п...... .
Одній не львівській панні
Зpaдa
© Copyright: Светлана Кравчук 379, 2017
Свидетельство о публикации №117031205929
Свидетельство о публикации №117031205929
Рецензии