Х Х Х
Ти цілуєш, обнімаєш, розуму не маєш -
Поцілунків золотавих огорнула зграя.
Соловейка щем - до мальви, до краси заграви,
Бо кохання трунок ярний - не письмові вправи.
Ти цілуєш, обіймаєш, снігу не чекаєш,
Та блакитні вечорниці серпом розсікаєш,
Бо ізбоку б"є копитом вередлива воля,
І вишнева - калинова, мо" й всміхнеться доля.
Кінь розлуки, степ розлогий, майоріння світу...
Пташенята -поцілунки, де шукать одвіту:
Вітер розміта навмисно зерно та полову,
І, навіщо, серце тисне на відбірне слово?..
Ти ц лу ш, обн ма ш...
© Copyright: Любовь Иващенко-Сизых, 2017
Свидетельство о публикации №117031106465
Свидетельство о публикации №117031106465
Рецензии