«І всі дороги звідси
Ведуть у нескінченність –
До Міста.»
(Еміль Верхарн)
Місто нескінченного часу:
Такого липкого й текучого:
Наче вишневе варення:
Я не знав,
Що час такого самого кольору:
Вишень: тих, що хрущі
Над – ще квітучими,
Але вже вагітними соком:
У кулястих краплях-сховищах,
Густим, як кров.
Місто нескінченного простору:
Блукай – не блукай лабіринтами –
Марно: нема тобі сенсу і виходу
З того часопростору:
Місто: не вічне, але нескінченності.
Збирай свої медитації,
Свої одкровення,
Як збирають монетки
Сліпі музиканти,
Що грають на вулицях блюз –
Такий нескінченний,
Як місто,
В якому вулиці колами –
Без кінця і початку,
Де в кожній вітрині скрипки,
Де торгують одними струнами,
Де музика кружляє серпантинами:
До Неба.
Довершено - Мiсто Нескiнченностi
© Copyright: Шон Маклех Патрик, 2017
Свидетельство о публикации №117031100613
Свидетельство о публикации №117031100613
Рецензии
О,как много сказано в одном стихотворении. И всего два предложения.Да,наверное вишни на кровь похожи.А музыка идёт аж до неба. Спасибо. С уважением
Аида Дружинина 11.03.2017 05:48 • Заявить о нарушении
Аида Дружинина 11.03.2017 05:48 • Заявить о нарушении
Три предложения. :-) Не учитывая эпиграфа. Спасибо за отзыв и понимание! Рад, что моё творчество Вам понравилось!
Шон Маклех Патрик 12.03.2017 02:55 Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 12.03.2017 02:55 Заявить о нарушении