Сподiвання

Сподівання*

Увечері журливо знову й чорно,
коли удома я мов полонянка.
Сьогодні так же пусто, як і вчора,
й навряд чи зміниться суттєво щось до ранку.

Та безпросвітну самотину цю мою
не часом міряти, а лиш одним безсонням.
Книжки, шиття, думки про зустріч у гаю…
Так пролетить життя, немов спросоння?!.

Та все ж одного разу він таки прийде,
водночас справдяться надії і пророцтва.
Своїми губи спраглі він мої знайде
і милим шепотом прогонить одиноцтво.

* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Дементьєва „Одиночество“.

Андрей Дементьев
ОДИНОЧЕСТВО
Особенно тоскливы вечера…
Когда ты в доме у себя как пленница.
Сегодня также пусто как вчера
И завтра вряд ли что-нибудь изменится.
И это одиночество твое
Не временем бы мерить, а бессонницей.
То книги, то вязанье, то шитье,
А жизнь пройдет и ничего не вспомнится.
Но все-таки однажды он придет,
И сбудутся надежды и пророчества.
Твои он губы в темноте найдет
И шепотом прогонит одиночество.
1978