Мені здається, ти стогубий,
Цілуєш з голови до ніг,
Самотнє серце моє любий,
Коханням звеселити зміг.
І зникли враз безсонні ночі,
Хоч і з тобою теж не сплю,
Твоєї ласки серце хоче,
Тебе, як сонечко люблю.
Кохання, я колись боялась,
Для парубків була чужа,
Але з тобою засміялась,
Моя згорьована душа.
Де був раніше не спитаю
І з ким була, я не питай,
Тебе з любовю привітаю,
Лише частіше прилітай.
Мені здається, ти стогубий,
Цілуєш серденько моє,
Хоч не засну з тобою любий,
Бо щастя дійсно поряд є.
Нам взимку соловей співає,
Як у травневу теплу ніч,
З тобою солодко буває,
Тебе кохаю, певна річ.
стогубий
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117031105408
Свидетельство о публикации №117031105408
Рецензии
знайди стогубого собі,
даремні всі вагання,
бо сенс життя не в боротьбі,
знайди своє кохання.
таким я хочу бути для когось та нажаль життя пропонує інші цінності а роки забирають вроду і здоровя. цілую люблю талановитих людей
Виктор Худаков 4 31.03.2017 07:13 Заявить о нарушении
даремні всі вагання,
бо сенс життя не в боротьбі,
знайди своє кохання.
таким я хочу бути для когось та нажаль життя пропонує інші цінності а роки забирають вроду і здоровя. цілую люблю талановитих людей
Виктор Худаков 4 31.03.2017 07:13 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.