Дитинство знов наснилося мені…
Як легко було й радісно малою
Босоніж прогулятись навесні
Зеленою, пахучою травою.
Солодкий і терпкий кленовий сік
В мої долоні капав, як сльозами.
І сонце пробивалось між повік
У кожен ранок посмішкою мами.
Тепер лиш сниться… Пронеслось життя.
Була й щаслива і сумна дорога.
І все частіш приходить каяття,
Звертаюсь не до мами, вже до Бога.
Сумую за домівкою, селом.
І знов дитинство бачу я щоночі.
Ранкове сонце за моїм вікном
Неначе мама, заглядає в очі…
Дитинство знов наснилося менi
© Copyright: Валентина Комина, 2017
Свидетельство о публикации №117031103388
Свидетельство о публикации №117031103388
Рецензии
Дуже гарні у Вас вірші, приємно почитати, торкаються душі. Дякую за насолоду. З наступаючим! З повагою --
Надежда Еременко 31.12.2017 19:22 • Заявить о нарушении
Надежда Еременко 31.12.2017 19:22 • Заявить о нарушении