Останні промені прощально
Поміж дерев, поверх дахів
Малюють тіні величальні
На фоні злежаних снігів.
Повільно морок наповзає
І день згорає, мов свіча,
Мороз на вітрі під’їжджає -
Мережить шибки розпочав.
В душі й на серці вечоріє,
Бо зимній день спішить у тінь,
Хоч ще загравить й пломеніє
Весь горизонт й надія з ним.
Місяць у німбі промениться,
Вже роги вліво нагострив,
Мов молодик до молодиці,
Бо ще не все тій розповів.
В гарем всіх зірочок збирає,
Молочний шлях собі мостить.
Хай ніч гріхи тих покриває
Хто весело навчився жить.
Вже темні коси розпустила,
Ніч обійняти всіх спішить
І на чарівних божих крилах
Щоб все задумане звершить.
10.03. 2017р., Київ
Останнi променi
© Copyright: Григорий Божок, 2017
Свидетельство о публикации №117031111965
Свидетельство о публикации №117031111965
Рецензии