Коли з дерев листочки облітають
То вже прийшла осінняя пора.
А мене тяжкі думи обсідають,
На серці лежить камінь мов гора.
Старалась до людей бути привітна,
Своїм дітям бажала лиш добра.
Хотілося, щоб доля їх розквітла
Немов трояндова пора.
Та не буває все гладеньким у житті,
Бувають взлети і падіння.
Тож треба це достойно все пройти
До того ж, ще докласти треба вміння.
Тоді і посміхнеться доля Вам,
Як посміхається дитя в колисці.
І спокій прийде до душі
Мов вітерець, що шелестить у листі.
Осенняя пора
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117031006785
Свидетельство о публикации №117031006785
Рецензии